Аналіз кредитного портфеля

Службовці цієї ділянки кредитного департаменту комерційного банку проводять систематичний аналіз кредитного портфеля (сукупності всіх кредитних угод) за різними критеріями (напрямками). Серед них можна виділити такі: галузева ознака, форма власності позичальника (державна, кооперативна, приватна), вид кредиту (короткостроковий, довгостроковий), спосіб забезпечення повернення кредиту (гарантія, страхування, застава, інше), розмір кредиту (великий кредит, максимальний ризик на одного позичальника — максимальна величина суми кредитів, наданих одному позичальнику). На основі аналізу кредитного портфеля за цими критеріями (напрямками) робиться висновок щодо ступеня його диверсифікації в цілому та за кожним напрямком зокрема. Аналіз питомої ваги пролонгованих та прострочених кредитів, які разом утворюють групу проблемних кредитів, у загальній сумі кредитного портфеля дозволяє зробити висновок щодо якості кредитного портфеля, а аналіз питомої ваги позик під контролем, субстандартних, сумнівних і безнадійних кредитів у загальній сумі проблемних кредитів дає змогу оцінити якість проблемних кредитів комерційного банку.
Завданням службовців ділянки управління ризиками кредитного департаменту при проведенні аналізу кредитного портфеля комерційного банку є визначення ступеня його ризикованості. Даний показник характеризує надійність та ліквідність комерційного банку, тобто його спроможність виконати свої зобов'язання перед вкладниками. Найпростішим способом визначення ступеня ризикованості кредитного портфеля є визначення середньозваженої величини ризиків за кожною кредитною угодою, де вагами виступають частки сум кредитних угод у загальній сумі кредитного портфеля. Але для того, щоб отримати об'єктивну оцінку ступеня ризикованості кредитного портфеля, необхідно при її визначенні також враховувати корельованість окремих кредитних угод, а точніше позичальників. Це означає, що слід визначати взаємопов'язаність галузей позичальників (наприклад, вугільна промисловість та електроенергетика тісно пов'язані між собою) й самих позичальників (чи існують між ними господарські зв'язки і відносини, які відображаються У фінансових розрахунках). Результатом такої роботи має стати коефіцієнт корельованості кожної кредитної угоди з іншими кредитними угодами, який має враховуватися при визначенні ступеня ризикованості кредитного портфеля комерційного банку.